Театри Брукліну розважали містян майже стільки часу, скільки існує місто. До того часу, як було винайдено кінематограф театр був поза конкуренцією серед міських розваг, що було не дивно, адже в театрі можна було побачити все, або майже все, що доставляло радість, підіймало настрій, спонукало до певних, дуже часто романтичних вчинків та роздумів, від симфоній і опери до серйозної драми, комедій, водевілів і шоу менестрелів. Більш докладно про те, як у Брукліні в ХІХ столітті розвивалось театральне мистецтво читайте на brooklyn-trend.com.
Перша задокументована п’єса
Та розпочиналося все не так райдужно та весело. Перші голландські колоністи, які заселили ці території в 1624 році, витіснивши корінне плем’я ленапе, були, як відомо, протестантами, які не мали смаку до театру. І навіть попри те, що англійці силою захопили владу в 1664 році, минуло більше століття, перш ніж Нью-Йорк побачив свою першу професійну постановку. Хоча Великобританія мала багаті театральні традиції, культурний дух Нью-Йорка все ще був проти таких розваг.
До початку 1700-х років основною формою дозвілля тут було вживання алкогольних напоїв. Та зрештою, місцева шляхта знайшла альтернативу — в 1696 році відкрилася кав’ярня під назвою The King’s Arms, на Бродвеї, на південь від церкви Трійці. Деякі вчені припускають, що саме тут, можливо, проходили найдавніші театральні вистави. Якщо так, то це мали були імпровізовані аматорські заходи. Жодних письмових записів про такі виступи не збереглося.
Далі більше. У вересні 1732 року трупа акторів із Лондона представила цілий репертуар п’єс, на порожньому другому поверсі одного з місцевих будинків. Це не був офіційний театр натомість просто пустий будинок. Записи свідчать, що приміщення було досить великим відтак одразу виставу могли відвідати близько чотирьох сотень людей.
А от найперша задокументована професійна вистава певної п’єси в Нью-Йорку відбулася 6 грудня 1732 року, коли ця сама трупа запропонувала глядачам відвідати комедію під назвою «Офіцер-вербувальник». Вистави тривали в цьому самому приміщенні, одна газетна реклама називала його «The Playhouse», до кінця десятиліття. Вважається, що із часом інші трупи використовували інші імпровізовані майданчики для виступів, але жодних записів про їхній репертуар не збереглося. Ось так, або приблизно так, з огляду на те, що багато подій не були задокументовані, усе й починалося.
Перший бруклінський театр
Що ж стосується історії безпосередньо театрів Брукліну, то вона сягає якраз ХІХ століття, коли район був ще незалежним містом. Перший театр у Брукліні був побудований у 1808 році. Він називався «Вашингтонський театр». Заклад був розташований на Вашингтон-стріт, вміщував 1500 місць і був популярним місцем для вистав, опер і концертів.
Однак, лише в середині ХІХ століття театральна сцена Брукліну почала розвиватися. Відкриття «Бруклінської академії музики» в 1861 році стало важливою віхою в розвитку театрів у Брукліні. Спочатку академія була побудована, як багатоцільовий майданчик для концертів, лекцій і театральних вистав, але швидко стала осередком саме культурного життя. Відтак сюди почали приїздити на гастролі одні із найвідоміших імен в індустрії розваг.
Отже, як і в будь-якому великому місті, театри в ХІХ столітті з’являлися в Брукліні в багатьох місцях і в багатьох районах міста. Такий факт, до кінця ХІХ століття в Брукліні дійсно був свій власний театральний район. Навіть відомо, що його центр знаходився біля перехрестя Флетбуш-авеню та Фултон-стріт, і простягався до сусідніх вулиць у центрі Брукліну.
Ба більше, ще пів століття тому, кілька тих, старих театрів усе ще розташовувалися ближче до Ратуші, оскільки на той час центр громадського, комерційного та соціального життя центру Брукліну знаходився безпосередньо навколо місцевої Ратуші та Бруклін-Хайтс. Про важливість театрального мистецтва в Брукліні ХІХ століття красномовно свідчать публікації в місцевій пресі тих часів. До прикладу, 25 квітня 1871 року на сторінках The Daily Eagle можна знайти розповідь про будівництво і відкриття нового театру, який з’явився на розі Вашингтон-стріт і Джонсон-стріт.
Нині Вашингтон-стріт називається Cadman Plaza East, а Джонсон-стріт — прорізає Cadman Plaza. Так от, той театр відкрили прямо через дорогу від будівлі пошти, яка була побудована набагато пізніше, за квартал від мерії. Що цікаво газета у своїй публікації називає новий театр, не інакше як «наш Фесбійський храм». Після чого стаття дуже довго описує будівлю та всі її рівні, місця, сцену та екстер’єр.
Від лазні до храму Мельпомени
Будівля належала Бруклінській будівельній асоціації, а керували новим театром Сара Г. і Фредерік Б. Конвей, які були ветеранами серед театральних менеджерів того часу. Сам театр міг вмістити 1600 відвідувачів. Що ще було зручно, щоб не сказати вигідно, так це те, що будівля знаходилася неподалік від поромів, якими можна було легко доставити мангеттенських театральних поціновувачів, як сюди, на спектакль, так і навпаки, додому в Мангеттен.
Ще одним відомим театром був Бруклінський ліцей, який, щоправда, був побудований у 1908 році й спочатку був громадською лазнею. Пізніше він був перетворений на театр, і з того часу тут проводилися різноманітні дійства, включаючи вистави, концерти та навіть циркові вистави.
Потім з’явилося кіно, спочатку німе, театри почали переобладнувати під кінотеатри, або будувати нові приміщення. При цьому, майже завжди в таких будівлях залишалося місце, для того, щоб можна було проводити живі виступи. Честь бути одним із найвизначніших місць у Брукліні закріпив за собою Kings Theatre. Він був спроєктований, як кінотеатр і відкрив свої двері для глядачів у 1929 році.
Kings Theatre розташований на Флетбуш-авеню, розроблений відомим архітектурним бюро Rapp and Rapp, яке також спроєктувало кілька інших театрів по всій країні. Королівський театр був побудований у золоту добу кінопалаців і був одним із найбільших і найрозкішніших театрів свого часу. З огляду на масштабність та величність будівлі, звичайно, що, ту було місце для живих театральних виступів, які тут теж відбувалися.
Kings Theatre місткістю 3676 місць він мав розкішні інтер’єри з ошатними люстрами, мармуровими колонами та парадними сходами. Театр також мав найсучасніші технології, включаючи орган Wurlitzer і проєкційну систему, яка могла показувати, як німе, так і розмовне зображення. Протягом кількох десятиліть Kings Theatre був популярним місцем для кіноманів у Брукліні.
Культурна самобутність боро
Однак із розквітом телебачення та занепадом кінопалаців у 1950-х роках театр прийшов у занепад. Зрештою, його закрили в 1977 році й залишали покинутим понад три десятиліття. Після масштабного ремонту, який тривав понад два роки й коштував 95 мільйонів доларів, Kings Theatre знову відкрився у 2015 році. Нині він служить місцем для виставкових мистецтв і приймає найвідоміших музикантів, майстрів комедії та драми.
Театральна сцена Брукліну має багату історію та відіграла значну роль у формуванні культурної самобутності боро. Донині в Брукліні є кілька історичних театрів, які виділяються, як найстаріші та найвідоміші. Деякі з них знаходяться в занепаді, чекаючи свого відродження, деякі вже відродили, як свідчення незмінної привабливості живих виступів і важливості збереження культурної спадщини.
Джерела:
