Організатори Бруклінського кінофестивалю проводять міжнародні конкурсні кіноподії з 1998 року. За ці роки викристалізувалася місія заходу. Перше й найголовніше, навіщо потрібен Бруклінський кінофестиваль — щоб забезпечити публічний форум у боро для підвищення інтересу місцевої громадськості до кіно та виробництва фільмів. Захід також призваний заохочувати права мешканців Брукліну відчути силу незалежного кіно та сприяти мистецькій досконалості й творчій свободі митців без жодного осуду. Більш докладно про історію заходу та його супер місію читайте на brooklyn-trend.com.
Історія Бруклінського кінофестивалю
Ще лише кілька десятиліть тому міжнародні фільми було досить не просто віднайти в Нью-Йорку. Саме цей факт спонукав Марко Урсіно, виконавчого директора Бруклінського кінофестивалю, заснувати цей захід. Усе це трапилось у 1998 році. На початках новий кінофестиваль був відомий, як Вільямсбурзький Бруклінський кінофестиваль. Як з’ясувалося пізніше, цей захід виявився першим конкурсним міжнародним кінофестивалем у Нью-Йорку.
Від першого заходу минуло вже майже 30 років. Нині організатори можуть похвалитися його географічним охопленням, адже, до прикладу, у 2020 році заявки на участь надіслали кіномитці з 92 країн. Чи не є це предметом для гордості. Якщо вже заговорили про фестиваль, який відбувся у 2020 році, то слід зауважити, що саме тоді відбулося певне переосмислення, неабияку роль у якому зіграла пандемія, яка, хоч і завадила проведенню заходу, та між тим, стала його поворотним моментом.
Того року глядачі мали змогу безоплатно зареєструватися на вебсайті Бруклінського кінофестивалю. Ця реєстрація дозволяла всім охочим голосувати за улюблені фільми та брати участь у пресконференції, на якій можна було поставити питання режисерам, та отримати від них відповідь.
Якщо ж говорити про історію заходу, то все розпочиналося на локальному рівні. Фестиваль не мав вийти за межі Вільямсбургу. Так перший захід відбувся в WAH Center, тобто у Вільямсбурзькому художньому та історичному центрі. Для проведення другого, третього та четвертого фестивалів був обраний театр під назвою Commodore Theater на Бродвеї.
Що цікаво, як і багато інших аналогічних театрів у ті часи, цей був, що називається, мертвим. Ба більше, якийсь час це було місце для паркування. Потім він перетворився на житловий комплекс, чітко слідуючи тенденції всіх незалежних театрів, які загинули.
Основна мета та особливості заходу
Основною метою, як першого, так і всіх наступних заходів була ідея залучити іноземні фільми та започаткувати конкурентну боротьбу з місцевими фільмами та режисерами. У кінці минулого століття знайти іноземний фільм у такому місті, як Нью-Йорк, було вельми не просто, щоб не сказати майже не можливо. Цей дефіцит виявився саме тією нішею та головною причиною, завдяки яким Бруклінський кінофестиваль почав стрімко розвиватися.
Ще однією особливістю Бруклінського фестивалю є те, що його організатори ніколи не хотіли бути на когось схожими, а відтак ніколи, нікого не копіювали. Тут завжди йшли за покликом серця та робили фестиваль таким, яким, він має бути на думку тих, хто його організовував. Відтак зовсім не випадково, Бруклінський кінофестиваль зустрічає гостей та учасників уже майже тридцять років.
Організатори кінозаходу вважають себе вельми демократичною інституцією, тому хочуть, щоб робіт для конкурсної програми було подано якнайбільше. Відтак ціна за участь тут демократична, особливо це можна відчути, якщо подавати заявку на самому початку.
Ще однією позитивною візитною карткою фестивалю є той факт, що найкоротший фільм може виграти головний приз, мова про нагороду «Великий хамелеон». І ще одна дуже важлива особливість — фільми відбираються лише з поданих заявок. Адже, як відбувається на деяких інших фестивалях. Там отримують певну кількість заявок, а потім телефонують на інші фестивалі, щоб узяти там ті фільми, які досягли певного успіху та стали популярними.
На Бруклінському кінофестивалі такого ніхто не робить. Тут вважають, що це не справедливо стосовно конкурсантів. Цей фестиваль не з тих, хто об’єднує 150 суперкрутих фільмів. Тут хочуть, щоб у списку були представлені кінематографісти будь-якого напрямку в кіно, та будь-якого розміру бюджету. Відтак якщо навіть, у кінокартині є якісь прогалини чи слабкі місця, але при цьому, організатори Бруклінського кінофестивалю побачили у автора потенціал та талант, то такий фільм «пропустять» для участі та переглядів.
Процес оцінювання
Бруклінський фестиваль має ще одну суттєву різницю від інших, аналогічних заходів. Тут щороку задають тему. Тобто, можна сказати, що це тематичний фестиваль. Причому тему, зазвичай обирають філософську, щоб не було занадто вузько. До прикладу, тема 2020 року була — «Поворотний момент». Як видно, тема досить широка, відтак її можна застосувати до чого завгодно.
Як розповіли організатори, ідея полягає в тому, щоб знайти таких кінематографістів, які б впевнено відповідали реаліям завтрашнього дня. Таким майстрам кінофестиваль допомагає влаштувати їхню кар’єру та підтримує їх зусилля в пошуку можливості показати свій фільм. До того ж організатори отримали можливість запропонувати дистриб’юторам теж переглянути той, чи інший фільм.
Тому логічно — чим більше нових цікавих фільмів, тим більше переглядів від зацікавлених осіб. Адже відомо, що дистриб’ютор приходить на прем’єру, не для того, щоб дивитися фільм, який він уже бачив. Знову ж таки, згідно зі статистикою, у тому таки 2020 році на Бруклінському кінофестивалі відбулося 54 світові прем’єри зі 148 фільмів, які показали того року.
З усім тим, щоб залишатися вірними філософії фестивалю, фільму не обов’язково мати статус прем’єри. Якщо він до вподоби організаторам, то вони його беруть і показують. Відтак режисери мають знати, що, якщо в них є хороший фільм, то він вийде в прокат, незалежно від того, що вони збираються робити. І це логічно, адже, якщо фільм, перед його створенням мав на меті бути в прокаті, то він, рано чи пізно там буде.
Чи є правильний шлях, щоб досягти цієї мети, чи всі вони неправильні? Звичайно, є й один із них, це якраз Бруклінський кінофестиваль. Хоча, як то кажуть, у кіноіндустрії — ніхто нічого не знає. Але, якщо у вас є пропозиція — і якщо ваша інтуїція підказує, що вона хороша — просто беріть її. Не слухайте нікого, навіть експертів, просто беріть.
Фестиваль «Великого хамелеона»
Бруклінський кінофестиваль — це захід для незалежних кінематографістів. Організатори щорічно використовують більш як 50 років фестивального досвіду. І кілька слів про заявки та правила їхньої подачі. Загалом фестиваль приймає заявки за кількома категоріями:
- повнометражний фільм;
- повнометражний документальний фільм;
- короткометражний фільм;
- короткометражний документальний фільм;
- експериментальний фільм та анімація.
Спеціалісти впевнені, що головна причина, чому кінематографісти подають сюди свої найцінніші кінокартини, полягає в тому, що вони знають або чули — фестиваль є справедливим. Справедливий через відбір та суддівство. Це конкурсний міжнародний фестиваль, де найменший фільм може здобути найвищу нагороду — «Великого Хамелеона».
Джерела:
