Музика завжди була частиною історії Брукліну. Можна буквально написати книгу про великих музикантів, які жили тут, або чудові заклади, де вони грали. Протягом останніх кількох століть Бруклін був просякнутий музикою, причому абсолютно будь-якою музикою. До появи радіо, телебачення та стереосистем тут завжди були популярні жива музика та виступи на сцені.
Діапазон був неймовірним — від популярних пісень, які співають навколо сімейного фортепіано, до охриплого співу в таверні, від вокальної сили церковного хору, до тонких гармоній пісень Шуберта у виконанні німецького співочого товариства, ну і, звичайно, не могло музичне життя боро обійтись без чудових, шляхетних звуків могутнього церковного органу. Для цього в Брукліні було багато концертних залів, оперних театрів, театрів, клубів, церков та салонів, а ще були в Брукліні органні зали. Музика була й залишається в боро всюди. Про органні зали Брукліну читайте на brooklyn-trend.com.
Розквіт музичної культури в Брукліні
У Брукліні ХІХ початку XX століття музика, ймовірно, переживала свій культурний розквіт, оскільки державна та приватна підтримка музичних закладів досягла свого розквіту. З’явився новий музичний заклад, чия історія була вельми показова. Бруклінська музична академія була побудована в 1861 році й стояла на Монтегю-стріт. Так сталося, що під час пожежі, що, треба сказати, було не рідкістю в ті часи для культурних закладів, де відбувалися різного роду вистави, вона згоріла.
Цей прикрий випадок стався в 1903 році. Але бруклінці не стали довго засмучуватися із цього приводу, і нове приміщення Музичної академії було негайно сплановане, побудоване і відкрите на Лафайет-авеню, усього лише через п’ять років після пожежі. Це досить швидко, як для такого великого, щоб не сказати грандіозного проєкту. Але цей випадок, наочно показав відданість Брукліну музиці.
Після того, як перша будівля Бруклінської музичної академії на Монтегю-стріт згоріла, президент округу Бруклін Мартін В. Літтлтон залучив відомих мешканців Брукліну до перебудови Бруклінської музичної академії та її освітнього партнера Бруклінського інституту. Театральні архітектори Herts & Tallant побудували велику досить «гнучку» будівлю — багатоповерхову з головним фасадом у стилі Beaux Arts.
Будівництво нової академії
Для просування мети соціальної спільності проєкт включав велике фоє площею 5000 квадратних футів, де глядачі могли знаходитись і прогулюватись перед входом в інші місця. Основний простір у будівлі, великий Оперний театр, мав два балкони та 2200 місць, це більше ніж чимало. Концертний зал, який використовувався, як для концертів, так і для лекцій, також мав вхід через головний вестибюль. Цей простір нині розділено на чотири кінотеатри, де збереглася велика частина оригінальних декоративних деталей.
Був тут вишуканий танцювальний зал на другому поверсі, який переобладнали в 1973 році як Lepercq Space, величезний театр «чорної скриньки», який Г’ю Гарді переробив у 1997 році на багатоцільовий простір, у якому розміщено академічне кафе. Частина третього поверху, над концертною залою та на схід від балкона оперного театру, була зарезервована для офісів Бруклінського інституту, які, окрім аудиторій та лекційної зали на 400 місць, були пристосовані для адміністративного використання.
З моменту відкриття головна будівля Бруклінської музичної академії стала свідком історичних виступів і лекцій багатьох митців і важливих діячів, зокрема, Франкліна Д. Рузвельта та американського дебюту в 1962 році танцюриста Рудольфа Нурієва. Названа на честь Пітера Джея Шарпа у 2004 році, ця будівля та її сцена значно перевершила свою початкову місію на рубежі століть і тепер пишається тим, що є найбільшим місцем для авантюрних артистів, такої самої аудиторії та ідей.
Орган у Бруклінській музичній академії
Була в залі Бруклінської музичної академії ще одна визначна пам’ятка, яка приваблювала любителів музики. Мова про орган. Відтак у цій залі був встановлений орган Остіна, який був побудований у 1907 році для Джеймстаунської виставки, на якій святкували трьохсотріччя заснування в 1607 році Норфолку, штат Вірджинія. Ця територія, до слова, не завжди була військовою базою.
Розташована на Сьюелс-Пойнті, районі, який виявився майже не доступним по суші, зате туди можна було добратись по воді, експозиція виставки відкрилася 26 квітня та закрилася 1 грудня 1907 року. А через поганий доступ, і, як наслідок низьку відвідуваність, експозиція зазнала фінансової катастрофи. Лише через 10 років, підштовхнута Першою світовою війною, земля була перепланована під військово-морську базу Норфолк.
Але повернемось до органу, як офіційний орган експозиції інструмент Остіна був встановлений у будівлі для аудиторії, де він використовувався для більш ніж 300 сольних концертів. Орган отримав найвищу нагороду та золоту медаль, а зображення обох сторін медалі були з гордістю представлені в спеціальній брошурі про цей орган, а також у брошурах Остіна.
Напівкруглий корпус органу, побудований у задній частині сцени компанією Exposition, включав передні труби, надані Остіном, вони були оздоблені французькою золотою бронзою. Остін здав цей орган в оренду Jamestown Exposition Company за 3000 доларів. У контракті було зазначено, що до ціни покупки в 10 тис. доларів може бути застосована комісія. Але експозиційна компанія орган так і не купила, що з огляду на «успіхи» цієї виставки й не дивно.
До слова, компанія the Austin Organ Company була відомим виробником органів. Заснував її Джон Тернелл Остін, який народився в Англії в 1869 році. У дитинстві його батько займався хоровим співом і пробував виготовляти органи, але вважався аматором. У 1889 році Джон емігрував з Англії та знайшов роботу в Farrand and Votey Organ Company у Детройті, і під час роботи в компанії незабаром розробив дуже знамениту систему Universal Air Chest.
У 23 роки він отримав патент США на цю інноваційну концепцію. Джон Тернелл Остін спробував продати ідею та патент Фарранду та Вотею, іншим органобудівникам, але натомість зміг зацікавити компанію Clough & Warren у Детройті, яка виробляла очеретяні органи. Після досягнення згоди вони заснували новий органний відділ під керівництвом саме Джона Остіна.
Органи Джона Остіна
Перші органи, запатентовані Остіном, були виготовлені в 1893 році, того самого року, коли брат Джона, Безіл Остін, також приїхав до Сполучених Штатів шукати роботу. На жаль, під час встановлення органу в Четвертій конгрегаційній церкві в Хартфорді в 1898 році його фабрика Clough & Warren згоріла вщент і не підлягала відновленню. Довелось все починати спочатку. Та завдяки постійному зростанню разом із надійністю системи Universal Air Chest компанія Austin Organ Company стала загальнонаціонально визнаною вже до 1910 року.
Саме орган виготовлений Austin Organ Company у березні 1908 року був проданий Бруклінській академії музики за 12 тис. доларів. Остін перевіз орган до Брукліну того ж року, де він був встановлений у Концертному залі. Нині цього органу більше не існує. Але це не єдиний орган, який купувала Бруклінська музична академія в Austin Organ Company.
Ще в 1905 році був виготовлений уніфікований орган, який представили на виставці Austin Organ Co. & Works у Гартфорді, штат Коннектикут. Пізніше він був теж проданий Бруклінській музичній академії й встановлений на сцені театру Opera House. Джон Остін оснастив орган самограючим додатком, за допомогою якого можна було отримати сольні ефекти. Але це, на жаль, не допомогло інструменту, як відомо, нині цього органу теж більше не існує.
Джерело:
