Що стосується шоу Пола Маккартні, яке відбулося в новому Barclays Center в боро Бруклін у 2013 році, то все, що можна сказати — шоу було неймовірним. Воно тривало майже три години, тут прозвучали 38 класичних творів від the Beatles без жодної миті простою. На думку глядачів, це був один із найкращих концертів, причому мова не лише про виконання пісень, а і про гру на музичних інструментах.
А ще Пол вразив усіх першим набором пісень, включаючи триб’ют Джимі Хендрікса, кавер на чудову пісню Wings від Foxey Lady — Let Me Roll It. Потім він підійшов до піаніно та зіграв пісню для своєї нової дружини Ненсі Шевелл, з його останнього альбому. Пол залишився за фортепіано та виконав The Long & Winding Road, Maybe I’m Amazed. Більш докладно про візит Пола Маккартні до Брукліну у 2013 році, коли він дав концерт в Barclays Center читайте на brooklyn-trend.com.
Перший виступ у Брукліні
Отже, приблизно 16 000 шанувальників, які зібралися в Бруклінському центрі Barclays Center на вечірньому концерті Пола Маккартні, а це, до слова, була суботу, мали досить хороше уявлення про те, що буде відбуватися протягом наступних кількох годин. Судячи з вінтажних футболок і вікових лисин, багато хто бачив його раніше, бувши на його концертах в інших залах і містах. Вони твердо знали, що це лише питання часу, коли вони в унісон будуть погойдуватись під Hey Jude, відчують жар від вогняних слів Live and Let Die і кричатимуть під час Band On The Run.
Протягом останніх одинадцяти років Пол Маккартні досить багато гастролював із тією самою групою із чотирьох учасників, і всі ці речі стали ритуальними на його концертах. Та це не означало, що шоу стало нудним. Майже неможливо відчути щось, окрім хвилювання, спостерігаючи за тим, як Маккартні грає велику кількість найкращих рок-пісень, коли-небудь написаних. А ще він намагався додати більше, ніж кілька сюрпризів щоразу, коли виступав.
І хоча, безпосередньо в Брукліні Пол виступав уперше, у Нью-Йорку йому доводилось бувати з концертами. The Beatles вперше приземлилися в «яблучному місті» 7 лютого 1964 року. Тоді він був не один, була вся легендарна ліверпульська четвірка. Багато хто з бруклінців був безпосереднім свідком тих подій — перших кроків «британського вторгнення», під час якого рок-гурти з далеких британських берегів «розбили Америку» так, як мало хто з наступних поколінь.
The Beatles в Нью-Йорку
Якщо ви бачили те «вторгнення», нехай, навіть лише на екрані телевізора, то все наступне буде здаватися вельми знайомим. Але якщо вас там не було або взагалі ще не було, це історія, яку варто переказати. Не в останню чергу тому, що не дивлячись на те, що час сплив, ця історія досі лунає містом.
Натовп біля готелю Plaza був вражаючого розміру, але він уже не дивував своєю масовістю Леннона, Маккартні, Гаррісона і Старра, адже їхня слава вже злетіла до небес. А того дня той натовп був, навіть не перший. Кілька годин тому четвірка приземлилася у «Великому яблуку», де їх зустрічав не менший натовп. А ідея нової ери, була підкреслена тим фактом, що навіть аеропорт мав нову ідентичність.
Річ у тім, що трохи більше ніж два місяці тому в Далласі було вбито Джона Ф. Кеннеді, і напередодні Різдва 1963 року те, що раніше називалося Idlewild Airport, тепер було названо на честь загиблого президента. Тут відбулася хаотична пресконференція, четверо музикантів були в доброму гуморі, але помітно дивувалися кількості мікрофонів та запитанням, що буквально кидали їм в обличчя — Леннон пригладжував волосся руками, Гаррісон нахилився вперед, щоби протягнути сардонічне: «Нехай бенкет почнеться».
І хоча, група з 5000 фанатів в аеропорту суттєво зменшилася, ставши більш керованою групою із 600 шанувальників і шанувальниць, коли The Beatles досягли готелю Plaza, їм усе одно потрібен був ескорт із 50 поліціянтів, щоби потрапити на Мангеттен. До Брукліну четвірка тоді не доїхала. The Beatles зіграли пару концертів у Carnegie Hall, храмі the Midtown на Мангеттені, під класичний супровід.
Out There Tour 2013 року
Та повернемось до концерту сера Пола Маккартні. Це був перший раз, коли він виступав у боро, у новому Barclays Center, і він, що називається «розірвав» залу. Немає таких чудових слів та оцінок, щоб описати шоу. Він заспівав принаймні 6 або 7 пісень, більшість із яких ніколи не виконував наживо до цього Out There Tour 2013 року.
Не дивлячись на те, що зіркове шоу почалося досить не впевнено — ді-джей запустив довгий сет реміксів пісень Beatles і McCartney, перш ніж колаж із вінтажних фотографій почав прокручуватися на двох екранах. Вони демонструвались приблизно в хронологічному порядку паралельно з мегаміксом пісень. Це тривало близько двадцяти п’яти хвилин, але, здавалося, що цілу вічність. До того моменту, коли Маккартні та його група, нарешті, вийшли на сцену, натовп дещо розслабився, слухаючи його музику.
Але все було пробачено, тільки но він заграв початкові ноти Eight days a week. Як би важко не було в це повірити, але до цього туру він ніколи не виконував цю пісню наживо, навіть з the Beatles. Це задало тон усього вечора. Не маючи альбому з новим оригінальним матеріалом для просування, Пол мав достатньо часу, щоби повернутися до свого архіву.
Слід зауважити, що, як аудіо, так і відеошоу перед концертом було здебільшого новим, а світлові ефекти були просто першокласними. Пол і його група вийшли на сцену о 20:50 під бурхливі оплески, а потім він заспівав, змішавши близько трьох десятків пісень the Beatles, Wings і Solo. Пол Маккартні закінчив співати близько 23:30.
Остання частина концерту проходила за більш-менш знайомим сценарієм, особливо для тих, хто слідкував за творчістю Маккартні останнє десятиліття. Розпочалась серія присвят — Maybe I’m Amazed він присвятив Лінді Маккартні, Here Today Джону Леннону, а виконання Something та гру на укулеле Джорджу Гаррісону. Пол також присвятив My Valentine своїй дружині Ненсі Шевелл, а Another Day — Філу Рамону, який на той час нещодавно пішов із життя.
Крім того, були пісні, які Пол просто не може не виконувати на будь-якому концерті. Загалом було б дуже важко порахувати, скільки разів він співав Blackbird, Lady Madonna, We Can Work It Out та Let It Be. Він, як і раніше співає ці пісні із пристрастю, і навіть щось таке затерте, як Yesterday, у його виконанні залишається дуже зворушливим. Ось така іронія, Пол Маккартні написав цю пісню, коли йому було двадцять два, але вона звучить ще більш зворушливо, коли він співає її, пісню втрати та жалю — в сімдесят.
Фотовиставка в Бруклінському музеї
А ще була співпраця з Бруклінським музеєм. Виявляється, сер Пол Маккартні досить непогано вмів користуватись своєю камерою Pentax. У підсумку Маккартні та Бруклінський музей до нині демонструють понад 250 особистих фотографій зірки, які ілюструють інтенсивність гастрольного життя, а також тихі моменти, яких не бачили мільйони шанувальників на виставці «Фотографії Пола Маккартні 1963–64 — Очі шторму».
Виставка дає змогу по-новому зрозуміти потреби гастролей, постійну увагу ЗМІ, а також учасників гурту Пола Маккартні, Джона Леннона, Джорджа Гаррісона та Рінго Старра, які переживали епоху, що надзвичайно змінила життя.
Тут є ціла галерея про те, як the Beatles вперше приїхали до Нью-Йорка в 1964 році. Насправді це неймовірно круто не тільки бачити Нью-Йорк тієї епохи з його гігантськими жовтими таксі та меншим горизонтом, але й дивитись на місто очима Пола Маккартні, через вікна автомобілів, на натовп, який шаленіє від гурту та його пісень.
Джерела:
- https://www.timeout.com/newyork/news/paul-mccartney-is-showcasing-his-personal-beatlemania-photos-at-the-brooklyn-museum-013124
- https://www.rollingstone.com/music/music-news/paul-mccartney-triumphs-in-brooklyn-56565/
- https://www.telegraph.co.uk/travel/destinations/north-america/united-states/new-york/how-to-conquer-new-york-like-the-beatles/
