Протягом багатьох років парки Нью-Йорку приймали великі й малі театральні трупи. Теплі літні місяці, які сприяють перегляду фільмів і концертам просто неба, також створюють ідеальне середовище для театру просто неба, дозволяючи режисерам і артистам повернутися до коріння театру, коли стародавні греки ставили трагедії та комедії просто неба. Навіть знаменитий театр «Глобус», де дебютували п’єси Шекспіра, був майданчиком просто неба. Тож, попри те, що почути рев реактивного літака чи дзижчання гелікоптера в парковому театрі може здатися жахливим, слід пам’ятати, що традиція театру просто неба, налічує понад дві тисячі років. Більш докладно про бруклінський парковий театр читайте на brooklyn-trend.com
Історія питання
З часом театральні вистави, які відбувалися в паркових закладах у Нью-Йорку в ХІХ столітті стали нормою, оскільки культурні пропозиції Департаменту парків весь час зростали. Саме тому поряд із насолодою відкритим простором, свіжим повітрям, тишею природи тощо, насолода театральним мистецтвом просто неба стала тут звичайним явищем.
У ті часи неабияке значення для популяризації цих вистав мали технологічні здобутки, такі як, до прикладу, сценічне освітлення. Зокрема, одна з найбільших вистав відбулася в 1912 році в Центральному парку Шип Медоу й зібрала аж 5000 дітей з усього міста, одягнених у костюми народів світу. Ледь не провідну роль у такій явці дітлахів зіграли саме кольорові лампи. Понад 10 000 червоних, білих і синіх вогнів, були розвішані серед дерев.
Під час Великої депресії уряд намагався надавати всі види послуг мешканцям бідного міста. Федеральні програми допомоги підтримували мистецтво, і місто використовувало федеральні кошти та демократичні простори, якими були парки, щоб донести культуру до ширшої аудиторії. Це була епоха, коли мер Фіорелло Ла Гуардія читав недільні комікси дітям на міській радіостанції. І так само, як безробітні музиканти, грали безоплатні концерти в парках у п’яти районах Нью-Йорка, актори та театральні компанії ставили вистави.
Драматургія пересувного театру
У 1934 році La Guardia випробувала програму «Драматургія пересувного театру», яка створювала п’єси через Відділ драми Департаменту суспільного добробуту. П’ять вистав проводилися шість днів на тиждень у кожному з п’яти районів, загалом у 30 місцях. Першою виставою була «Хатина дядька Тома» в парку Томаса Джефферсона на Мангеттені. Також того літа вистави відбулись у Томпкінс-парку в Брукліні, парку Франца Сігеля в Бронксі та парку Сілвер-Лейк на Стейтен-Айленді тощо. Офіційні особи Департаменту соціального забезпечення підрахували, що влітку 1934 року п’єсу Гаррієт Бічер-Стоу подивилися 250 000 людей, а аншлаги на виставі коливалися від 3 000 до вражаючих 18 000 глядачів.
Після сезону 1934 року артисти водевілю та цирку попросили включити їх у програму на наступні роки. Її було розширено, щоб люди могли насолоджуватися виставами «Пірати Пензенса» Гілберта та Саллівана в парку Owl’s Head у Брукліні та номерами водевілів у Срібному Стейтен-Айленді в Озерному парку. Представники WPA повідомили, що в 1935 році понад 1,8 мільйона глядачів дивилися ці театральні постановки.
«Мольєр у парку»
Донедавна в Брукліні не було того, що є важливою вимогою для кожного глобального культурного центру. Мова про щорічний безоплатний театр високого рівня, доступний для всіх мешканців боро. Театр «Мольєр у парку» був створений, щоб задовольнити саме цю потребу, розширивши доступ до незабезпечених громад, які часто обмежені мобільністю або значною вартістю квитків до театру.
«Moliere in the Park» було засновано, щоб запропонувати безоплатний театр для всіх, щоб зміцнити соціальну та емоційну атмосферу між різноманітними громадами Брукліну.
Завдяки тому, що головна сцена розташована в південно-східному кутку бруклінського Проспект-парку, на вистави зручно діставатися навіть із тих навколишніх районів, які знаходяться поодаль. Завдяки безоплатним інклюзивним постановкам і виставам, у яких розкриваються людські характери, досліджуються стосунки між людьми таким чином, щоб сприяти співчуттю, а не розділенню та посилювати відчуття спільноти Брукліну за допомогою мистецтва. А ще це антирасистська театральна організація, і рішення щодо кастингу та найму відображають ці цінності.
Адже театральне мистецтво впливає на інтелект і емоції, які своєю чергою викликають ідеї та дискусії. Вони зберігають живу історію, кидають виклик упередженням, стимулюють емпатію та активізують громадянську активність. Розбудова такої спільноти відбувається саме за допомогою вільного театру «Moliere in the Park». У найближчих планах театру забезпечення 21 вистави основної сценічної постановки з охопленням 5000 глядачів. Це збільшення на 67 % у порівнянні з тим, скільки було вистав у останні роки. Проведення 5 учнівських ранків для 1000 учнів із 12 державних середніх шкіл. У порівнянні, до прикладу, з 2022 роком кількість підлітків-глядачів збільшиться більш ніж удвічі. Забезпечення 3 постановок репетируваного та інсценованого читання з охопленням більш ніш 600 осіб.
