24 листопада 1928 року компанія Brooklyn Paramount представила дещо раніше не бачене не лише в Брукліні чи Нью-Йорку, ба більше, навіть у Сполучених Штатах та всьому світі. Це було абсолютно нове слово у світі розваг. Саме так — слово. Мова про перший у світі кінотеатр, побудований для перегляду звукового кіно. Більш докладно про це читайте на brooklyn-trend.com.
Кінотеатр для фільмів зі звуком
Відкриття кардинально нового закладу спричинило появу натовпу охочих побачити все на власні очі, та почути власними вухами, який простягся вздовж усього кварталу, залишаючи поза своєю увагою все, що приносило радість до цього, заради барокового палацу, де обіцяли приголомшливі видовища та новаторські виступи.
Заявлений, як перший кінотеатр Америки, «побудований для звуку», Brooklyn Paramount не міг вдарити лицем у багнюку відтак підготував сцену для легендарної саги. Як прем’єра відбувся показ давно втраченого кінематографічного шедевра часів джазової епохи. Мова про «Манхеттенський коктейль», фільм, який, як відомо, зняла єдина режисерка Голлівуду того часу — Дороті Арцнер, за участі Ненсі Керролл.
Насправді це був німий фільм, який розбавили звуковими ефектами. До того ж як було заведено в ті часи у виставі на сцені виступали ансамбль Пола Еша, Марія Гамбареллі та Едді Кантор у «Тому певному почутті», десятиактній сценічній виставі за участю скрипаля Девіда Рубіноффа.
Усе це дійство режисерував Джон Мюррей Андерсон. До того ж не обійшлося без органу, подвійні пульти Wurlitzer 4 Manual 26 Ranks відкрили органісти Генрі Мертаг та Джордж А. Джонсон.
Саме так був відкритий Brooklyn Paramount — чудовий кінопалац, який мав 4201 місце. З цікавинок слід зазначити, що він відкрився лише через три місяці після відкриття величезного театру Fox Theatre на 4088 місць, який був розташований майже прямо навпроти Flatbush Avenue Extension.
Страшна конкуренція
Озираючись назад, можна сказати, що не дивлячись на певний початковий глядацький ажіотаж, Brooklyn Paramount ніколи не був фінансово успішним театром. Так склалося, можливо, через те, що йому доводилося конкурувати з іншими сусідніми театрами, яких тут було чимало.
До прикладу — Metropolitan Theatre, який був розрахований на більш як 3,5 тис. місць, Albee Theatre — понад 3,2 тис. місць, названий вище Fox Theatre з більш ніж 4 тис. глядацьких місць, та Strand Theatre на майже 3 тис. місць. Усі ці театри були розташовані всього лише в кількох хвилинах пішого ходу до Brooklyn Paramount.
Виникали, навіть такі думки, що, можливо, Brooklyn Paramount був тут зайвим? До прикладу, до квітня 1933 року він був закритий на 4 місяці, а потім із травня 1934 року знову був зачинений до осені того ж року. Але після чергового відкриття восени тут почали показувати лише фільми.
Кілька слів про екстер’єр Brooklyn Paramount, куди, попри все, мріяла потрапити певна частина бруклінської аудиторії. Основна частина глядацької зали була прихована від очей на Flatbush Avenue Extension досить брутальною багатоповерховою офісною будівлею, яка надає приміщенню кінотеатру вигляду 1950-х років, але аж ніяк не архітектурного стилю, який був притаманний будівлі кінця 1920-х років.
Спочатку на даху будівлі була встановлена величезна вивіска кінотеатру, так само як над невеликим кутовим входом, який «ховався» під шатром, причому з обох боків — дві величезні вертикальні вивіски.
Найяскравіший серед інших
Не дивлячись на неабияку конкуренцію, бруклінський кінотеатр Paramount вважається одним із найяскравіших серед усіх театрів, спроєктованих архітектурною фірмою Rapp & Rapp із Чикаго за керівництва Едвіна К.А. Буллока. Його компанія працювала з нью-йоркського офісу фірми.
Великий вестибюль, був, хоча і грандіозним та просторим, та залишався досить простим порівняно з оформленням самої зали. Тут на бічних стінах були розташовані великі еркери та альтанки, прикрашені колонами та урнами з простою стіною позаду.
Спочатку крізь ці еркери тут демонструвалося проєктоване зображення. Таким чином у глядачів з’являлося ілюзія, що вони дивляться крізь арки на парадні сади французьких королівських палаців XVIII століття, саме так, як це робили королі. Стеля являла собою розписаний купол блакитного кольору, що символізував небо, під яким була підвішена перфорована шпалера.
Стосовно глядацької зали, то вона була оформлена в стилі французького бароко. У ній було передбачено 2018 місць, на мезоніні 434 та на балконі 1749. На сцені Brooklyn Paramount виступала велика кількість найяскравіших зірок того часу. Серед них, зокрема, Бадді Роджерс, Едді Кантор, Джордж Джессел, Мей Вест та Руді Валлі.
Уже через кілька років після свого відкриття, в 1931, Дюк Еллінгтон та його оркестр представили біг-бендовий джаз у Брукліні. Саме цей колектив проклав шлях для багатогранної хвилі революційних музичних жанрів, який включає R&B, ду-воп та соул.
У 1950-х роках у Brooklyn Paramount безстрашно демонстрували чорношкірих рок-н-рольних музикантів, які не зважали на бар’єри, виступаючи для десегрегованої аудиторії. Тобто, це була одна з нечисленних у ті часи платформ для тих, хто прагнув рівності.
У ті роки бізнес дещо пожвавився, але, разом із тим, почався спад через зростання впливу телебачення. Телебачення стало популярним у США у 1950-х роках і, можна сказати, що цьому посприяли, якраз ті самі рок-н-рольні шоу, які ставив Алан Фрід, де Фетс Доміно, Літтл Річард та Джеррі Лі Льюїс. Вони змушували публіку танцювати в проходах кінотеатру.
Останній прямий виступ відбувся тут в 1961 році. Програма мала назву «Великодній парад зірок» Клея Коула за участю Джекі Вілсона та всього зіркового складу. Справедливості заради виставу прийшло подивитись лише 300 глядачів. Що стосується останнього фільму, то ним стала картина Hatari! за участю Джона Вейна, її показ відбувся 28 серпня 1962 року.
Занепад. Продаж. Відродження
Так сталося, що в 1950 році Лонг-Айлендський університет зумів придбати будівлю Brooklyn Paramount. А який університет без власного кампусу, тому офісний блок будівлі був перетворений на Бруклінський кампус. А після того, як у 1962 році кінотеатр остаточно закрився, нові власники зайнялися театральною частиною будівлі. Спершу були зняті дві гігантські вивіски та знак на даху. Шатро над кутовим входом демонтували, а сам вхід у вестибюль на розі закрили, після чого на його місці зробили новий.
Торкнулися зміни й головного вестибюлю, який став слугувати студентською їдальнею, а просторі холи почали використовувати як конференц-зали та офіси. Дісталося й глядацькій залі.
Попервах тут вирівняли похилу підлогу. Це було зроблено для того, щоб облаштувати майданчик для гри в баскетбол. Мезонін взагалі демонтували. Натомість задню частину вельми масштабного балкона перетворили на офісні приміщення. Відтак будівля знову відкрилася в тому таки 1962 році як Атлетичний центр Гарольда та Марії Шварц. Пізніше її перейменували на Меткалф-хол.
Нині, ж після майже 100 років із моменту будівництва, цей палац розваг знову відроджується, як дім для багатожанрових сенсорних видовищ та найсучаснішого звуку. Цього довго чекали, й ось, нарешті, у 2024 році Brooklyn Paramount знову відкритий за своїм початковим призначенням. Це стало можливим після мільйонів доларів інвестицій та років реконструкції, яку проводила компанія Live Nation.
Одним із головним своїх завдань, після відродження Brooklyn Paramount бачить у вихованні нового покоління акторів. А ще він прагне залишитись незабутньою легендою Брукліну.
Джерела:
