Вероніка Лейк народилася як Констанс Френсіс Марі Окельман 14 листопада 1922 року в Брукліні, Нью-Йорк. Вона була дочкою Констанції Шарлотти й Гаррі Юджина Окельмана, який працював у нафтовій компанії як службовець судна. Її батько мав наполовину німецьке та наполовину ірландське походження, а мати була ірландкою. Більш детально про життя відомої американської актриси, уродженки Брукліну читайте на brooklyn-trend.com
Щасливе дитинство на озері Саранак
Ще коли Вероніка була дитиною, їй не виповнилося і року, її батьки переїхали до Флориди. Та через п’ять років, сім’я повернулася до Брукліну. Коли Конні виповнилось дванадцять років у сім’ї Окельман сталася трагедія, під час вибуху на нафтовому судні загинув батько. Через рік її мати вийшла заміж за Ентоні Кіна й Конні взяла його прізвище.
У 1934 році, коли у вітчима діагностували туберкульоз, сім’я переїхала до озера Саранак, де Конні Кін насолоджувалася життям на природі: каталася на човнах по озерах, плавала, їздила на велосипеді навколо ставка Муді Понд, підіймалась на гору Бейкер. Взимку дівчина каталась на ковзанах та лижах, ведучи активний спосіб життя. Сім’я поселилася в 1935 році на 1 Watson Place, потім вони переїхали на 1 Riverside Drive. І Конні, й Ентоні отримали неабияку користь від Адірондакського періоду життя. В 1936 році сім’я покинула Адірондак і переїхала до Маямі, що в штаті Флорида, однак спогади про ті безтурботні дні на озері Саранак назавжди залишалися в пам’яті актриси.
Через два роки Конні закінчила середню школу в Маямі. Її природна краса, чарівність і явний акторський талант спонукали її матір і вітчима переїхати до Беверлі-Гіллз, Каліфорнія, де вони записали дівчину до відомої акторської школи Блісс Хайден у Голлівуді. Ще раніше в Конні діагностували захворювання на класичну шизофренію, і її батьки вважали, що акторська діяльність є однією з форм лікування цього захворювання. Дівчина виявила неабиякі здібності і їй не довелося довго чекати, поки з’явиться її перша роль.
Стрімкий початок кар’єри
Це сталося в 1939 році. Її першим фільмом була роль однієї з багатьох студенток у фільмі «Sorority House». Звісно, це була другорядна роль, але це був початок. Вероніка швидко та вдало продовжила, знявшись ще у двох інших фільмах. Це були картини «У всіх жінок є секрети» (1939) і «Танцююча співавторка» (1939). Ролі знову були незначними для симпатичної молодої жінки зі Східного узбережжя, але Вероніка не скаржилася. Зрештою, іншим потенційним зірочкам знадобився деякий час, перш ніж вони, взагалі отримали, хоч якусь роль. Вероніка продовжила навчання, знявшись ще у двох фільмах: «Молода, якою себе почуваєш» (1940) і «Сорок маленьких мам» (1940). До цього часу вона все ще називалася своїм природним іменем Констанс Кін. Та коли в її доробку з’явилась дещо помітніша роль у фільмі «Я хотів крила» (1941), її попросили змінити ім’я. Так народилася Вероніка Лейк. У новій ролі замість того, щоб грати студенток, вона грала пристойну, серйозну героїню. Вероніка відчула себе актрисою. Фільм мав успіх, і публіка полюбила цю яскраву дебютантку.
Paramount, студія, з якою дівчина мала контракт, запросила її знятися ще у двох фільмах того року, «Стримати світанок» і «Подорожі Саллівана». Останній фільм отримав хороші відгуки від зазвичай суворих кінокритиків. У ролі Еллен Грем у фільмі «Наймана зброя», наступного 1942 року, Вероніка перевершила себе. Публіка була від неї в захваті. У 1943 році вона знялася лише в одному фільм, зігравши лейтенантку Олівію Д’Арсі у фільмі «Так пишаємося!» з Клодетт Кольбер. Фільм мав шалений успіх, що однозначно відобразилося на касових зборах. Здавалося, будь-який фільм, у якому знімалася Вероніка, стане безперечним хітом.
Початок занепаду
Однак її єдина роль у 1944 році в «Годині до світанку» не була добре сприйнята ані публікою, ані критикою. Така деталь: критикам дуже не сподобався її акцент, вони вважали його несправжнім. Відповідно її акторська гра теж страждала через цей акцент. Після цього посередні фільми переслідували її протягом усього 1945 року. «Тримай цю блондинку!» (1945), «Out of This World» (1945) і «Міс Сюзі Слейгл» (1946) були неймовірно марною тратою таланту для прекрасної блондинки.
Але в 1946 році Вероніка повернулася з фільмом «Блакитна жоржина» з Аланом Леддом і Говардом да Сілвою. Фільм став хітом, але, як це не прикро, це був останній гідний фільм для Вероніки. Paramount продовжував деякий час знімати її в пафосних фільмах, та після 1948 року компанія звільнила колись цінну зірку.
З 1952 до 1966 року Вероніка виступала на телебаченні й навіть пробувала свої сили на сцені. Назвати це успіхом не можна, тим більше, що в актриси з’явилися проблеми з алкоголем. У 1962 році з’ясувалось, що актриса жила в старому готелі й працювала барменкою. У 1966 році відбулось її повернення на великий екран у фільмі «Сліди на снігу», після чого знову посуха. У 1970 році Вероніка востаннє знялася в дуже малобюджетному фільмі «Бенкеті плоті».
7 липня 1973 року Вероніка Лейк померла від гепатиту в Берлінгтоні, штат Вермонт. Красива актриса з довгим світлим волоссям померла у віці 50 років.
